Ім'яЗарудний Богдан-Олександр Сергі́йович
Роки життя1890 - 1918
Визначеннягромадсько-політичний діяч
Інформація16 [28] квітня 1890, Омськ - 26 січня [8 лютого] 1918, Київ Політичний і державний діяч, член Центральної Ради, генеральний секретар (міністр) земельних справ УНР. Онук Сергія Івановича Зарудного (див.). Його батько брав участь у підготовці замаху на Олександра ІІІ і був 1887 р. засланий до Сибіру. Але з кінця ХІХ ст. родина проживає у Ізюмі, де у 1899 – 1902 і 1907 - 1909 рр. Богдан-Олександр навчався у Ізюмському реальному училищі. Як зазначається «Олександр знову вступає до реальної школи в Ізюмі, закінчує 6 та 7 класи. Серед товаришів Олександр організовує гуртки самоосвіти, пропагує ідеї соціалізму серед місцевого робітництва, широко спілкується з місцевою молоддю. З того часу він усвідомив себе українцем». Через пропаганду опинився на заслання, до Ізюму повернувся лише 12 червня 1912 р. Виступив проти І Світової війни, пишучі, що «Ви йдете визволяти Галицьку Русь від влади „шваба“! Але чи дасте ви українцям-галичамам те, що мають вони в Австрії? Чи дасте ви Росії ті політичні горожанські права, які мають підданці Вільгейма? Де гарантія того, що побідна Росія не зробиться знов похмурим казематом для всякої чесної думки. Їх нема!». Став ініціатором створення на Харківщині першої організації українських есерів – Юнацької спілки Лівобережної України. У 1915 – 1916 рр. – ув’язнений у Холодногірській тюрмі. У 1917 р. був делегатом Всеросійської селянського з’єзду, кандидатом у депутати від УПСР до Всеросійський установчих зборів (Воронезька губ.). З Воронежу повертається до Ізюму. Стає членом Центральноі Ради від УПСР, з 21 грудня 1917 р. – міністр земельних справ. Розробив закон про соціалізацію (безкоштовну роздачу селянам) землі. Приєднався до лівих есерів, заарештованих Центральною Радою через підготовку заколоту, і залишився у Києві після його захоплення Муравйовим. Розстріляний російськими матросами.